Стріла

Після 35 років багато жінок починають задумуватись про материнство серйозніше, ніж будь-коли. Але саме цей вік стає певною межею, після якої зачати дитину природним шляхом може бути значно складніше. У когось знижується фертильність, у когось — вже діагностоване безпліддя. І часто саме в цей момент з’являється словосполучення, що може викликати емоційну бурю — донорство яйцеклітин.

Та чи справді воно потрібне? У яких випадках воно показане, і чому саме після 35 питання донорських ооцитів постає частіше?

Чому після 35 змінюється все?

Жіночий організм має обмежений «резерв» яйцеклітин, так званий оваріальний запас. Уже з 30 років він поступово зменшується, а після 35 цей процес стає стрімкішим. Але справа не тільки в кількості, якість яйцеклітин також знижується: зростає ризик хромосомних аномалій, знижується шанс на запліднення й успішне прикріплення ембріона до ендометрію.

У когось ще є шанси з власними клітинами, а в когось навіть за допомогою ЕКЗ вагітність не настає. І тоді репродуктолог може запропонувати донорську програму, не як крайній захід, а як найбільш реальний шлях до народження здорової дитини.

Коли показане донорство яйцеклітин

Рішення про використання донорських ооцитів не приймається «на око». Воно базується на об’єктивних медичних показниках, зокрема:

• Передчасне виснаження яєчників (передчасна менопауза), коли цикл ще може бути, але овуляції фактично вже немає.
• Дрібний оваріальний резерв. Низький рівень АМГ (антимюллерівського гормону) або відсутність фолікулів у яєчниках при УЗД.
• Багаторазові невдалі спроби ЕКЗ з власними яйцеклітинами, коли жодна з них не призводить до вагітності.
• Генетичні захворювання, які жінка не хоче або не може передати дитині.
• Вік понад 42–43 роки, навіть якщо овуляція ще є, шанс на вагітність з власними ооцитами мізерний.

Усі ці випадки не є вироком. Просто в таких умовах донорство — це реальний шанс стати мамою, а не втрачати роки в спробах, які не дають результату. 

Ті, хто погоджуються стати донорами яйцеклітин, роблять по-справжньому благородну справу. Вони дарують іншим жінкам шанс відчути радість материнства. Це не просто медична участь, а внесок у чиєсь майбутнє. Якщо ви здорова жінка віком від 18 до 32 років, маєте власну дитину і бажаєте допомогти іншій родині здійснити мрію про малюка, а також отримати фінансову винагороду — зверніться до агентства донорства яйцеклітин Baby Plan. Тут вам розкажуть усі деталі, забезпечать повну конфіденційність, підтримку на кожному етапі та подякують не лише словами.

Як проходить програма?

Програма з донорськими яйцеклітинами зазвичай включає:

• Підбір донора. Анонімного або відкритого, відповідно до побажань пари (зовнішність, вік, резус-фактор, освіта тощо).
• Підготовка ендометрію жінки-реципієнтки, щоб він був готовий прийняти ембріон.
• Запліднення донорських ооцитів спермою партнера або донора (за потреби).
• Перенесення ембріона в матку жінки.

Донорство яйцеклітин — це не сурогатне материнство. Вагітність проходить саме у тілі майбутньої мами, вона виношує, народжує й одразу стає офіційною матір’ю дитини.

Чи важко прийняти донорство?

Це питання, яке жоден лікар не проігнорує. Адже рішення — не лише медичне, а й глибоко емоційне. Жінка повинна бути готовою до того, що дитина не буде генетично її, але водночас, вона виросте в її тілі, з її турботою, голосом, серцем. У більшості випадків, уже після вагітності, ці сумніви зникають.

Сучасна репродуктивна медицина дає жінці вибір. Іноді цей вибір не легкий. Але він є, і він дає шанс.